Мені болять війни щоденні втрати,
Печуть у серці сльози матерів.
Ти чуєш?! Не хотів ніхто вмирати!
Ті, хто загинув, жити теж хотів!
Вони, як всі , і мріяли, й любили!
І мали точно плани на життя.
В них не було якоїсь понадсили,
Але гарячі наче жар серця.
Мені болить сліпа народу віра,
У зрадників, і холуїв кремля.
Пригріли біля серця зради звіра,
Вже завтра з молотка піде земля?!
Я просто сліпну від безсилля сліз…
Як міцно обіцянками приспали
Тебе народ, що в зашморг сам заліз!
Пробачте всі, хто голови поклали
За Батьківщину, матінку мою…
Пробач дітей своїх стражденна, Нене,
Що єдність розгубили знов свою…
І божевілля нас поглинуло зелене….
До сліз...
