Їхали козаки
Їхали козаки
Із Дону додому,
Підманули Галю,
Забрали з собою.
Приспів:
Ой, ти Галю, Галю молодая
(плюс два останні рядки кожного куплета)
Їдьмо, Галю, з нами,
З нами козаками.
Краще тобі буде,
Як в рідної мами.
Приспів:
Галя заявила:
«Їду, хлопці, з вами»
Та й повезли Галю
Темними лісами.
Приспів:
Та й повезли Галю
Темними лісами,
Прив’язали Галю
До сосни косами.
Приспів:
Розбрелись по лісу,
Назбирали хмизу,
Підпалили сосну
Із гори до низу.
Приспів:
Горить, горить сосна,
Горить і палає,
Галя зве на поміч,
Кличе, промовляє:
Приспів:
Ой, хто в лісі чує,
Нехай порятує,
А хто дочок має –
Нехай научає.
Приспів:
А хто дочок має –
Нехай научає
З чужими дядьками
Гулять не пускає.
Приспів:
Обізвався в гаю
Молодчина файний:
Я твій голос чую
Зараз порятую!
Приспів:
Відв’язав він Галю,
Довго не вагався
Та й повів до церкви
З нею обвінчався.
Приспів:
Зажили у парі
Гарно і щасливо,
Народили діток
Здорових, красивих.
Приспів:
А наругу в лісі
Галя не забула:
Поганим козакам
Скручує по дулі.
Мені довелося зустрічатися з німцями і ми виконували цю пісню. Німці жахнулися, коли їм зробили переклад: «Про що ви співаєте? Що тут хорошого, веселого?». Дійсно, за такі дії козаків їм треба скручувати не по дулі, а скрутити ззаду руки, положити мордою в кизяк, скинути шаровари і нагайкою відхлестати задні місця так, щоб вони не могли не те, що на коня, а й за стіл сісти.
Ішов козак по степу
Ішов козак по степу
Через поля й луги,
Зустрів він дівчиноньку,
Що несла пироги.
Приспів:
Це бачили і чули
Всі люди навкруги:
Зустрів він дівчиноньку,
Що несла пироги.
«Ходи сюди, дівчино,
Не буде в нас нудьги!
Про тебе завжди мріяв,
А снились пироги.
Приспів:
із вишнями, із сиром,
Ще й з білої муки
Про тебе завжди мріяв,
А снились пироги.
Дівчина як зачула
Козацькі мрії,
Зовсім не вороги
Душа її бунтує,
Вона його цілує!
А він їсть пироги
Как хотела ж меня мать
(белорусская народная песня)
Как хотела меня мать
Да за первого отдать.
А тот первый, он да неверный,
Ой, не отдай меня, мать.
А тот первый, девушкам неверный.
Ох, не отдай меня, мать!
Как хотела ж меня мать
Да за другого отдать.
А тот другий ходит до подруги,
Ой, не отдай меня, мать.
Как хотела меня мать
Да за третьего отдать.
А тот третий, что в поле ветер,
Ой, не отдай меня, мать.
Как хотела меня мать
За четвёртого отдать.
А четвёртый ни живой, ни мёртвый,
Ох, не отдай меня, мать.
Как хотела меня мать
Да за пятого отдать.
А тот пятый пьяница проклятый,
Ох, не отдай меня, мать.
Как хотела меня мать
Да за шестого отдать.
А тот шестый мал да недорослый,
Ой, не отдай меня, мать.
Как хотела меня мать
Да за семого отдать.
А тот семый красивый и весёлый,
Не отдала мать.
Как хотела меня мать
Да за восьмого отдать,
А тот восьмой ничего не просит.
Ой, не отдай меня, мать.
Как хотела меня мать
За девятого отдать,
А девятый совсем дурноватый.
Ой, не отдай меня, мать.
Как хотела меня мать
За десятого отдать,
А десятый умный и богатый
Не захотел меня взять.
Через свою мать
Буду в девах куковать.
Надо мужа, милые подружки,
Самим выбирать.
По під гаєм зелененьким
(всі рядки виконуються двічі)
По під гаєм зелененьким
Брала вдова льон дрібненький.
Вона брала, вибирала,
Сумну пісню заспівала.
А Василько там жнивує,
Сумну пісню вдови чує.
Кинув косу додолоньку,
А сам пішов додомоньку.
- Дозволь, мати, вдову брати,
Вдова буде шанувати.
- Не дозволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати.
Зчарувала мужа мого,
Зачарує й сина мого.
Ой, у полі нивка
Ой, у полі нивка,
Росте материнка.
Там дівчина жито жала,
Гарна, чорнобривка.
Жала ж вона жала,
Сіла спочивати.
Їхав козак з України,
Мусив шапку зняти,
Мусив шапку зняти,
- День добрий! – сказати
Помагай Бог, дівча моє,
Тобі жито жати!
А дівчина встала,
- Добрий день – сказала
Праву ручку подала,
Серденьком назвала.
А вже тая слава
Та й по селу стала,
Що дівчина козаченька
Серденьком назвала.
Рознеслася слава,
Ще й по городочку,
Бо дівчина козаченьку
Вишила сорочку.
Ой, у полі нивка,
Кругом материнка.
Попрощалася з козаком
Гарна чорнобривка.
За широким за Дніпром
За широким за Дніпром
Під високим дубом,
Розставалася козачка,
З хлопцем чорночубим
- Ой, козаче, любий мій,
Не їдь на війноньку,
Покладеш на чужині
Свою головоньку.
- Ой, дівчинонько моя,
Може я й загину,
Але ж їду боронить
Неньку Україну,
А ти, серденько моє,
Не плач, не журися,
Щоб вернувся я живим
Богу помолися.
На коня стрибнув козак,
Рушив у дорогу.
- Прощавай, козаче мій,
Вертай з перемогой!
За широким за Дніпром
Під високим дубом
Попрощалася козачка
З хлопцем чорночубим.
ID:
853757
ТИП: Пісня
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.11.2019 14:27:30
© дата внесення змiн: 04.07.2021 22:00:47
автор: САВИЧ
Вкажіть причину вашої скарги
|
