|
Сузір’я населених пунктів в полях темних маряться –
Наче б то поряд в району великій галактиці.
Міріади маленьких вогнів – хтозна́ як віддалені,
Міста сузір’я – чи що то – найбільше в тім маренні,
А поряд – менші сузір’я сіл…
Сузір’я, скупчення – зі всіх боків.
Ефект галактики на горизонті
Навколо мене в замістя безодні.
Десь там багатство фар автомобілів…
Вечірній шум. Полегшений сміх студентів,
Й тих, хто вийшов з роботи, здавалось, уже без сили,
Пожвавлені черги в магазинах, тих, хто йдуть додому,
Так дивно бачити все це тут, в полі пустому,
Де зрідка фури і а́вта до дальніх сіл,
Ховаються в чорну імлу лісів,
Під місяцем й зорями на небосхилі -
Схвильованість пробирає, чи то ностальгії.
Я бачу прямо всередині себе, наче з веб-камер,
Внутрішньосузірний рух, внутрішньосузірний гамір –
Як хтось поспіхом покидає місто,
щоб сховатись по темрявах й сві́тлах по селах,
Як в когось в дорозі додому в машині щось грає веселе,
Як нарешті закрились ворота
Вдень такого людного базарного котла,
Як наповнена маршрутка
Під світлом ліхтарів кудись пішла,
Як відчиняються із писком двері у під’їзді дому,
А хтось з сумка́ми тиснеться
у чергу до вагону.
Як відчуваються зв’язки між тисяч доль і душ,
І відбиваються сюжети з вікон
На нерівному асфальті в дзеркалах калюж.
Десь в цім сузір’ї під світлом полян ліхтарів
Вулиці гомінкі в жовтім світлі вогнів.
Пізніше стануть безлюдні і мовчазні,
А зараз – ще поки-що рано. Ще поки-що ні.
Вогники сіл, небагаті, дрібні сузір’ячка
Зустрічають саме останні автобуси з міста.
Десь чути дим. І затишні теплі будиночки
На вулицю світло із вікон кидають тьмянисте.
Тихими і спокійними вулицями сільськими,
Коли все нарешті уже більш-менш позмовкало,
Сходяться після роботи. Де-не-де ще машини,
З’їжджаються ті, хто із міст тільки-що но тікали.
Кольори телевізорів грають у чиїхось вікнах,
Кіт переходить дорогу, ліниво так і непохитно,
У магазині підсумовуються плітки, -
Все не йдуть по домах особливо тріскучі бабки.
В цих сузір’ях малих під полянами від ліхтарів
Виливаються звуки і світло з окремих дворів.
Пізніше собаки в дворах стануть більш голосні,
А зараз – ще поки-що рано. Ще поки-що – ні.
Все думками по місту маршрутками, бусами повними,
Все по селах, з сузір’я в сузір’я тікаю я колами,
Поза тілом своїм, розглядаючи десь у полях
Вогні населених пунктів - сузір’я в далях.
Влітаю в сузір’я, в поляни своїх ліхтарів,
Мовчазний, таємничий поміж СМТ-шних вогнів.
Можливо, ще стану я світлим, як ті всі вогні.
А зараз ще поки-що рано… Ще поки-що – ні…
ID:
853445
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 02.11.2019 14:56:16
© дата внесення змiн: 29.11.2020 13:57:07
автор: Avsian
Вкажіть причину вашої скарги
|
