Застеляла осінь
Велетенський простір,
Туга застелила
Очі журавлів.
Залишати мусять
Край і дикі гуси,
За моря полинуть
Холод їм звелів.
Заплітала осінь
Вербам довгі коси,
Сосни чарували
Молоді гриби.
А туман в долині
Огорнув калину,
Що подарувала
Трішечки журби.
Як мине Покрова,
В хату вносять дрова,
Дівка молодая
Шиє рушники.
А прийдуть м’ясниці –
Пара їй присниться.
Доля розплітає
Коси. Вже – жінки...
16.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).