Ми наче доісторичні,
Вогонь відбирає мову.
І зморшками на обличчі
Відблискують грози знову.
З шаленістю ураганів
Вриваємось в інші долі,
Ламаємось і ламаєм
Усе, що нам невідоме.
Словами так легко вбити
(Скількох ти уже поранив?),
А потім на місяць вити,
Ховаючи власні шрами.
І ким ти сьогодні будеш,
Щоб совісті дати жерти?
Загубишся чи загубиш?
То хто ти: хижак чи жертва?
