Лиш жарт швидкоплинний
А скільки смути,
В очах моїх червоних.
Лиш ложку з чаю
Вона сказала, як відірвала:
"І де той натовп хлопців!?"
Усміх мій із фальшу,
Що походив більш на посміх,
Не викривав своєї суті.
Хотілось кинути себе в обійми їй,
Мовивши:" ось, я тут
більш ніхто тобі не треба..."
Але, я забрав ту ложку
Та й опустив в свою чашку,
З тихими словами:
"Хай буде так, як хочеш ти..."
Втоплю свій сум у чаюванні.
