Ти говориш тишею,
Немов шепіт ночі,
Усі думки – в колишньому,
Вони – не пророчі…
Лишень зупиняють,
Збивають з дороги,
Тільки тиша знає
Усі застороги…
Вона гучна,
Тільки ти не чуєш,
Закрита душа,
Бо ти все рахуєш
Кожен день,
Що завтра прийде…
Але хіба знаєш?
Тільки мить в тебе є,
Та ти не відчуваєш…
Серце за ґратами
Твоїх кволих грудей,
Ми були пташенятами,
Тепер – в подобі людей…
Поглянь на нього –
Він своє серце відкрив…
Не злякавшись нічого,
Знайдеш безліч див…
Ти, Ти, я знаю,
Говориш тишею.
Тепер я мовчу…
Життями колишніми
Я до Тебе йду…
29.08.2019