1
Листок, що влітку зеленів,
Зробився восени - багряний.
І ось, в один з погожих днів,
До білки у дупло заглянув:
-Гей, білочко, руда, привіт! -
затріпотів листок на вітрі.
-Поглянь, який прекрасний світ!
Давай кружляти у повітрі...
-Я, друже, так скажу тобі,
Що бавитись не маю часу,
Бо ще горіхів та грибів
Нема серед моїх запасів!́
Промовивши отак, в лісок,
Подалась працьовита білка.
І в цей же час, сухий листок,
Метеликом, спурхнув із гілки.
2
Спускаючись аж до землі,
Він, наче у танку, крутився...
Але чомусь не на ріллі, -
На павутинні опинився.
-А, я, гадав, ти мій обід! -
сердито буркнув павучисько.
-Та ні! Я - осені привіт!..
Вже, сонце опустилось низько...
- Так це що осінь!?
Я й не знав!
Гляди, й зима не за горами...
А я іще не змайстрував
Для павучків - аероплани.
Павук сказав це й дременув,
Аж затремтіла павутина.
Ну а листочок лиш зітхнув,
Та й опустився на стежину
3
А там, в цей час трудився кріт,
Від глини чистив свою хижку.
-Тобі, від осені привіт!
залопотів, багряний, нишком.
Кріт стрепенувся:
- Та невже!
Від подиву, відкривши рота.
-Літо завершилося вже?
А в мене, повно ще роботи!
Потрібно до зими, мені
Тунелі глибше прокопати.
І кріт заходився в ріллі
Лопатою чимдуж махати.
4
Тим часом, вітерець дмухнув,
І знову закружляв листочок.
Куди не глянь, він всюди був
Аж бачить, жебонить струмочок.
А в нім, між сірих камінців,
Вусатий рак щось копирсався...
Листок на воду плавно сів,.
Та рак побачивши, злякався,
Позадкував і весь поблід:
-Ти хто і звідки? Що за лихо!?
-Я, осені палкий привіт! -
Прошелестів листочок тихо.
-То це вже осінь?
Караул!
Мені ж пора на дно пірнати,
І зариватися у мул,
Щоб зручно перезимувати.
І рак поплив.
Йому услід
Листочок тільки попрощався.
Він слав від осені привіт,
Усім, хто на шляху траплявся...
