Невпинна плинь нічного часу,
Легенька бірюза смарагду хвиль
Торкнулись вітром до тераси,
З душі зігнавши сонний штиль.
Легенький бриз морського ранку
Нічних багать збавляє диму,
Являє далеч із серпанку
І круч каміння біле Криму.
На мить спинивши біг хвилин,
Проймає ароматом, наче спис,
Лаванди свіжість, розмарин
І запашний зелений кипарис.
Ще сплять на в морі небеса,
Душа охоплена спокоєм,
Та дня нового чудеса
Вже відчуває серце твоє.
О. Іфігеніє, із алтаря спасена Діво із Ахеї,
Із ранку цього жриця храму Артеміди
Нести будеш тягар служіння в неї,
Як вже цариця - басілісса Херсонесу і Тавриди.
