Я - привид для світла і невід для вітра;
я - морок для ночі, яка непомітно
в зіниці пірнула, в які задивлявся,
допоки не зникла ранкова імла вся.
Тонув би зір в зорі, а зорі - у серці!
Рука не в руці, в рукаві моїй скельце...
Ти - сонячне світло, я - місячна фаза;
і погляд твій - фраза, в якій лиш відраза.
Водою породжений, неба сльозою,
я - море, що зникне на сонці росою,
дощем над горами вмиратиме кволо,
щоб вогник твій не загасити ніколи.
2019
Copyright: Чурков Максим
