А є ще інший шлях - до себе,
Шлях роздумів і простоти.
Ні колісниць, ні трас не треба,
Щоб до вершин невтомно йти.
Йти до вершин людського духу,
До серця клекітних глибин.
Без них нема живого руху,
Ні торжества швидких машин.
О руше, руше невдержимий,
Ти Бог добра чи демон зла?
Кого- людину чи машину
В тупик дорога завела?
Рух значить все, але й нічого,
Коли душу немає в нім.
Він поза вічності порогом,
Згоряє в леті неживім.
Коли ж спаде з очей полуда
І світ побачить наяву
Свої пусті, без серця груди,
Свою помилку рокову?!
