Тобі прочитано не менш як тисячі віршів,
Мільйони речень за все життя тобі сказали.
Але щиріших моїх цих слів
Вуста й думки людей не признавали.
Не має в світі слів що б пояснить,
Як може внука бабцю полюбить.
Не має всесвіті тих речень розказати,
Як можна тілом та душею поважати.
Бабусю, в світі ти така єдина!
Спокійна як земля, як океан бурхлива.
Ти мій Сократ, і Пушкін, і Шевченко.
Завжди зі мною моя мила Ненько!
Тобі як Богу в темряві молюсь
І за порадою до тебе я звертаюсь.
Я як на сповіді в обіймах твоїх каюсь
І жити як ти вчила намагаюсь.
Живи сто літ, ще двісті, ще десяток
Зі мною в моїм серці навіки -
Усмішка твоїх уст, очей світанок
І кожна зморщечка старенької руки.
2014рік