Лунає молитва у тиші
Палка і щира вона
А душу дряпають миші
Хоч воля їм не дана
Пронизливий шепіт, звертання
до святої блакиті небес
І розчароване зітхання
Калічить надію чудес
І постать із храму виходить
погляд понурий, сумний
Спокій у душі знаходить
А день цей такий неясний
Сховалась за хмарами віра
У значно світліше майбутнє
Між людей не панує довіра
це буття гірке й незабутнє!
Не про себе в молитві шептала
Про інших молилась як слід
Найпростішого блага бажала
Хоч дістанеться,солодший плід
І в своїх думках не панує
Близькі володіють ними
Хоч їх зрада все тут зруйнує!
Вертає душу у зими.
Молитва дарує рятунок
Молитва наших близьких
Зрадливої долі дарунок
І рідних, і навіть чужих.
Віримо ж любі в кохання!
До рідних до друзів до краю
що зродив сердець калатання
І солов’єм щебече у гаю.
