П.З.Т. - (1926-1993)
Посвіти мені, посвіти!
Вкотре я не бачу дороги.
Може ти мені... Може ти
прийдеш на допомогу?
Принеси мені, принеси
світла звичного, як бувало.
Та й часи тепер! Та й часи...
Вже й шкодую, що доживала.
Говори мені, говори!
Я крізь безвість простягну руки.
Догори мені! Догори!
Від нестерпності. Від розлуки.
Говори мені. Говори,
що раніше давало спокій.
Хай не довго, хай до пори.
Я так довго не чула кроків.
Забери мене! Забери!!!
Спогад тисне вузлом на шиї.
Догори мені. Догори.
Лиш з тобою. Сама не смію.
Моє серце! Мій ясний квіте!
За що ти мене тут полишив?!!
Так, як ти навчив мене жити,
не живуть тут. Ціниться інше...
Зачекай мене! Зачекай...
В мене швидкості ще не досить.
Там, де ти, там мені і рай.
То не я. То душа так просить...
30.01.19.
Так файно! 
