- Чому ти так гірко плачеш?
У тебе хтось помер?
-Так. Моя душа. Протягом довгого часу вона тяжко хворіла.
Її мучили, мордували, над нею жорстоко знущалися.
І сьогоді вона впала в кому. Шансів її врятувати практично немає.
Однак, серце не пробачить її смерті. Воно озлобиться на увесь всесвіт.
Воно збайдужіє. Воно окам'яніє. Так помирає людина.
Звичайно, необхідні для життя функції й надалі будуть виконуватися організмом.
Особа буде дихати, їсти, пити. Проте, оточуюючий її світ вже ніколи не набуде тих яскравих барв, які були раніше. Усе сіре.
Такі важливі раніше речі втратять будь- який сенс.
Назавжди залишиться лише оточуюча тебе картинка сірих мас.
То хіба це життя?