Жарини заграви тримають невловно й безмовно
мій запал душі моногамний у тінях
і жевріють у синкретичності неба та моря:
у червені холоду, в синяві тління.
Моя промениста пташино, не задля страждання
твого поглинаю мов темрява світло;
заблуканий крук, я наблизитись вкотре жадаю
до тебе, огненнопір'їста й розквітла.
У зграї багатомільйонній помітити легко
тебе серед інших: палає беззмінно
душа твоя пристрасна. Мрій еклектичних мій легіт
мене знов звертає до тебе, фламінго.
2017
