Коли над землею летітиме білий сніг,
Під ковдрою будемо пити терпкий какао,
Наш рябий кіт мурчатиме біля ніг,
А по ТВ йтиме фільм про чуже Макао.
Згадавши всі дні, що разом удвох були,
Ми прикрасим ялинку і виберем місце в залі.
Здається ми вічно з тобою ось так жили,
Не знаючи смутку, чужої, як біль печалі.
І колір душі мій такий, як саме кохання,
Мов яскраві вогні серед ночі горить у вікнах.
В мене тільки одне, заповітне, міцне бажання:
Будь моїм, і прошу, лиш зі мною назавжди дихай
Хай весна, потім літо і осінь суха пролине -
Ми удвох на стежині чи в світлій і теплій хаті:
Зацілуєш мене, так щоб сумнів увесь загинув,
Так щоб я перестала без смутку дощів чекати.
І холодного ранку, у день, що ми разом дома,
Я збуджу тебе запахом чашки солодкої кави.
Ти забудеш про біль, про безмежну робочу втому,
Бо ти знаєш, що добре у нас завжди будуть справи.
Без сумного кінця і без сліз тих гірких в подушку,
Що проливають хлопці з очей дівчачих,
Ми покохаєм так міцно, що аж задушим
В ніжних обіймах долонь рук сухих, дрижачих
