На схилі зоряного неба з*явилась вранішня зоря -
Ранкова вісниця народження нового дня.
Богиня, влада якої безмежна казку шле за моря.
Могутня сила темної ночі їй не рівня...
Вона присипляє перед світанком усе живе землі.
Дерева і люди сплять, скорившись чарам зорі.
Подейдкують злі язики про красуню чутки взагалі:
"Заволодіти хотіли Богинею царі ".
Чи хочеш, не хочеш, а мусиш сплющити вранці ті очі.
Зоря сховається в хоромах блакитних небес.
Чекати силою мусиш себе до наступної ночі...
Купається інколи в хмарах вона, тільки стеж.
На землю тоді падає ця срібна роса - дрібна, густа.
Мов щедро пролиті кимось цілющі ці сльози.
Від тої купелі прокидаються птиці, чується свист...
Збудили ліс. І ось ранок дає нам прогнози:
Все, ніби світу казка, ніби наснились метаморфози.
Так загадково!
