Є люди, що світять як Сонце
Й дарують тепло в холоди,
Як промінь добра у віконце,
Як в спрагу відерце води;
Як зірка у ніч найтемнішу,
Як райдуга після дощу,
Як сяйво найяскравіше,
Як рай у душі досхочу!
Вони заслуговують щастя,
Любові, поваги, тепла.
І доля повинна піддатись,
Якою б вона не була...
Бо всі ми живемо у світі,
Де все проростає з думок,
Немає поняття "жахіття",
Немає поняття "злий рок".
Ти знай, що ти будеш кохана,
Здорова й щаслива завжди!
Болючі загояться рани,
Назавжди підуть холоди...
І якось, прокинувшись вранці,
Ти скажеш: "Невже наяву?
Життя - наче ангелів танці!
Я мрію, кохаю, живу!"
