Сьогодні ти душі не відкривай,
Бо вітер виє в сутінках ранкових,
Її у ковдру спогадів сховай:
Дитячих, сонячних і веселкових.
Сьогодні марних слів ти не кажи,
Напоюй серце чаєм молитовним,
На пелюстках надії ворожи
У келиху що був недавно повним.
Зігрій себе натхненням вогняним,
Додай в багаття трісочки любові,
Нехай з комину вилітає дим
В останній день осінній на півслові.
Щоб холод не роз’ятрював душі
В безсонні ночі каяття та болю,
Ти сум згорни у вузлики-вірші,
І викинь їх у чисте сніжне поле.
