.
А леді Осінь холодком
тверезить ночі.
Своє оранжеве пальто
Знімать не хоче.
Іде на подіум алей,
Красою вабить.
Полонить тисячі очей-
Їх потім зрадить.
Вона гуляє в самоті,
Вітрами гріта.
На пальцях персні золоті,
Як спогад літа.
Волосся променів пучок
Під капелюхом.
У ритм ступає каблучок -
Годинник стука.
Ще зовсім свіжа, молода,
Звабливі губи.
Ну , а роки, то лиш вода,
Десь час їх згубить.
Вона скарбниця таємниць,
До себе манить.
Її впізнаєш з тисяч лиць
І крізь тумани
Підеш за нею в білий світ
Забувши спокій.
Вкрадеш цілунками на мить
Вуста солодкі...
незрадливої осені 
