Проходьте повз нього святенники,
Не з вашої братії, грішники,
Цей погляд – колаж протилежностей:
Невинних й Везувієм знищених.
Сортуйте сезони за кольором,
Рахуйте не сказане зимами –
Стираєте власною втомою
Тони, що для вас є незримими.
В цім зорі вершини – та айсбергів:
Глибинно ховається істина.
Руйнуєте чом, неприкаяні,
Не вами збудовані пристані?
У вічах – портал в інші виміри,
Де розум – задвірки чуттєвості.
Любов є дарунком, не вироком, –
Та болем подекуди встелена
Дорога сердечного цокоту –
Удари вдихаєте з осудом,
Побачивши куряву погляду,
І колете! Колете! Колете
Весну кольорами студеними.
Себе називаєте вищими.
Проходьте повз нього святенники,
Не з вашої братії, грішники,
Цей погляд блаженно гіркий.