Про красоти і
недоладності
природи...
І життя. Стояла яблунька… І заглядала в вікна,
щоб хтось бодай поглянув на її красу…
А ми, так різні всі за календарним віком,
байдужечки – як тінь – клепаємо косу.
Стояла яблунька… Але відчувши літо,
відгукувалась враз на всі його думки,
ми ж байдужіли далі – не одні ж на світі! –
плекали в темряві нікчемні маячки...
Стояла яблунька… І сипала плодами
в надії, що оцінить хтось оте добро,
а ми знічев’я шту́рхали дари ногами,
аби у небуття прискорити свій крок…
Стояла яблунька… І хукала в долоні:
її душі, напевне, дошкуляв мороз…
А ми, черстві, в теплі, в інформаційнім лоні
вишукували сенс… у віртуальних роз*.
О, Homo sapiens ти наш!.. Поглянь довкола:
як ми, сердешні, живемо без тих щедрот?!
Контентно й ситно…
Та дари Еола**
не оминуть й тобі... відміряний горо́д!.
Стояла яблуня.
Й молила нас...
сльозами...
22.08.2018
*До речі, яблуня, за існуючою класифікацією,
належить також до родини Rosaceae
**В грецькій міфології Еол - повелитель вітрів.
Тут – як символ відповідальності людини за
зло, скоєне нею супроти її власної суті.
Оле!Дякую за дану алегорію!
...А ми сліпі були і грішні,
Не помічали і торішню,
Й сьогоднішню красу дерев,
Й не чуємо молебний рев...
Ми-маловіри й єретИки,
ТеоретИки і скептИки...
Розумні лише на ...язИки.
Зате СПІВАЄМО мов БОги,
А чи ведемо ...діалоги,
Все кричимо про допомогу.
Мов ті знемого-демагоги...
Сліпі,глухі,-тому...і голі,
Самі гарцюєм свою долю,
І віддаємо у неволю...
Сердешні,бідні,бідолаги ,
Не вистачає нам наснаги...
Ти стукай,яблунько,в вікно!
Нас розбудить пора ...давно!!!
Ой, заходьте, Лесю! Кол...заскучаєте 
