День догорає...
Небо шовком прозорим
Вітер закрив.
Душно і млісно.
Дихати тісно...
Піт вже в десяте укрив.
Хочу у Арктику!
Там, де пінгвіни,
там, де білий ведмідь!
Шубу, подайте, -
шаль, рукавиці...
Сонце взамін візьміть.
Я не капризна.
Вдосталь терпляча.
Віялом лéгіт гоню‘.
Швидше би нічка, -
година третя...
Трохи до ранку засну.
А як згадаю
рідний зарінок*,
Прута божественний рай...
Хочу додому, хочу у воду,
Хлюпнуть по вуха у край.
Градусник шкалить -
Сорок чотири.
Листя обвисло, дрижить...
Небо бездонне... Вúдійте, прошу,
Душу б у ливні змочить.
Зарінок* - Пологий берег річки, вкритий рінню
Рінь, ринь - і, жін. 1. Крупний пісок, гравій, галька і т. ін.
36*.
