Ти для мене стала параноєю,
Та ти ніколи не будеш моєю,
І засинаю, завжди, не з тобою,
А якоюсь, іншою, своєю "нею".
Вся справа у твоїх прекрасних очах,
І думках про тебе, не доспаних ночах.
І хоч тебе немає у моїх руках,
Ти завжди поруч, у моїх снах.
Можливо, ти перестанеш мені снитись,
І десь випадково нам доведеться ще раз зустрітись,
Я не відверну від тебе очей і собі не дозволю проснутись.
Ти дівчина, ніби з іншого твору, або життя,
Казкова, загадкова, і така випадкова
Як кожна моя ідея бредова,
Котрою повсякчас забита голова.
Ти завжди говориш в моїй голові,
А я пишу вірші, тобі. Ніби ти у душі.
Насолоджуючись спокоєм на самоті,
Я не думав що існує кохання у цьому житті,
Та ти стала його маяком,
Наближення берегу добрим знаком,
А я був для тебе всього лиш диваком,
І залишився не зрозумілим чужаком.
І кожен із нас самі по собі живемо,
Шансів жодних, що ще раз себе ми знайдемо
Як прийшли у світ одними, так і помремо.
Я готовий заради тебе навіть померти,
Чи просто, без тебе можу я вмерти.
Звісно якщо ти мені це дозволиш,
Або просто ти ніколи зі мною не заговориш.
ID:
801045
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.07.2018 10:33:16
© дата внесення змiн: 07.08.2018 23:37:43
автор: Makkilan
Вкажіть причину вашої скарги
|
