Уставшие страдания,
Остывшие надежды…
Последнее свидание
Жду до сих пор, как прежде.
Ведь я все время верила,
Что ты вот где – то рядом.
Судьба тропинки мерила
То мыслями то взглядом.
Без устали волнуется
Разбитое сердечко.
И ждет, чтобы промолвил ты
Всего одно словечко.
В вечернем небе, как тогда,
Красиво месяц плыл…
Я верю, что ты скажешь мне:
« Тебя я не забыл…»
Напрасные страдания,
Не нужные слова.
Я помню обещания –
И кругом голова.
Зачем черемуха цвела,
Чтобы ронять цветы…
Зачем у нас любовь была?
Чтобы разбить мечты…
20.06.2018 г.
Де стомлені страждання,
І вистигші надії...
Побачення останнє
Чекаю, як раніше.
Бо я весь час цей вірила,
Ти недалеко, поруч.
Стежинки долі міряла,
Думками, а то й поглядом.
Хвилюється без втоми,
Розранене сердечко.
Й чекає поки скажеш ти,
Всього одне словечко.
В вечірнім небі, як тоді,
Красиво Місяць випливав...
Я вірю - скажеш ти мені:
"Про Тебе часто згадував"...
Даремні ті страждання,
Й слова вже не потрібні.
Згадаю обіцянки,
І в голові шумить мені.
Чому цвіла черемха?
Щоби губити квіти...
Чому було Кохання?
Щоби розбити мрії...