Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795258
Сьогодні спекотний сонячний день із вітерцем. Качок із качурами на березі озера довелося шукати поглядом - нікого не було у воді, але, придивившись, дружну компанію можна побачити на іншому березі у тіні верби. Голуби уподобали потужну гілку старої верби, яка росла горизонтально високо над водою і розмістилися там усією великою зграйкою над водним плесом.
Винахідливе каченя знайшло собі зручне місце для відпочинку – на штучному острівці під головою черепахи, підім’явши лапками і черевцем бегонії, зручно умостилось у заглибині і повільно дрейфувало разом із пливучим островом. Інше каченя вмостилося на краєчку берега, а поряд тупцювали голуби до водопою. Каченята підросли уже настільки, що не відразу розбереш, де мама-качка, а де каченята. Вони повільно обпливали озеро біля берегів і шукали поживу у воді. Щось знаходили, бо паслися. По воді сновигало багато водомірок, що залишали слід неначе від крапель. Одне каченя спробувало уполювати водомірку. У нього нічого не вийшло, зате запальний спринт виявився швидким. Не вполювавши водомірку, каченя попливло щось шукати. Воно курсувало біля берега та іноді повністю ховалося під його краєм, що нависав над водою, і тоді зовсім ховалося під берегом.
Виявилося, що не всі каченята вміють їсти хліб. А от голуби їдять із задоволенням. Помітивши, що хтось із них їсть, почали злітати із гілки-бантини у голуб’ячому курнику. Один голуб помітно кульгав, та був вимащений чимось схожим на мастило. Але він теж клював, тому є надія, що з ним буде усе добре. Голуби, закінчивши їсти, почали інтенсивніше гуліти. Голуби чистили пір’я, та далеко не відлітали, чекаючи можливого продовження банкету. А дехто підходив до води напитися і повертався назад.
Голуб із розпушеною грудкою
гнався за голубкою,
але не догнав,
далі почвалав.
Здійнявся вітер. Озеро покрилось дрібними хвилями і на нього почали летіти поодинокі листки, або то може були водомірки. Черепашки - неначе чотири мушкетери на відпочинку. Вони виставили верхівки панцирів із води і зібралися біля сонячного берега, де у воді - багато водоростей, дехто висунув чорну голівку із води і спостерігав за навколишнім світом.
Каченята курсували майже самостійно, та все ж іноді зупинялися і у затінку присідали на траву. Вони вже й самі плавали по озеру, перепливаючи його частини, і залишали за собою слід на воді, що швидко танув. Дивилася на каченят і озерце із легким сумом, бо скоро його не побачу. Але каченята підростуть і стануть дорослими качками. А вітер знову хитатиме очерет і гілля над озером. Іще довго буде розквітати під сонцем латаття і блищатиме гладкими листками. Сирецький парк із старими акаціями і липами хитатиме гіллям під вітром. Але без мене. Життя продовжує вирувати і тоді, коли не маєш можливості бачити усі його милі прояви.
18.06.2018.
Світлини автора.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2212296678810394&set=pcb.2212307525475976&type=3&theater
