Признаюсь, що все-таки втомився,
Проте я часом, таки, не зупинився,
Хоч хтось із вас на це молився,
Та все ж під моїм туфлем опинився.
Я ненадовго перепочити зупинився,
Все правильно, я ніде не помилився,
І не спроста, тут, я опинився,
Мені сон про це давно приснився.
Мимоволі назад я обернувся,
Від цього я не проснувся,
Впевнено і щиро посміхнувся,
І знову від землі відштовхнувся.
Поволі, неспинно на верх підійнявся,
За мною ніхто не угнався,
Байдуже на тих, хто в спину вдивлявся,
Я ж є останній хто сміявся.
