комар прокинувся. пищить його нездала скрипка
зудить у мізках, точить, виїдає сіре
черствіє на столі вчорашня /у півколах/скибка -
отак надкушуємо все, голодне око їсть, не чує міри
у крихтах хліба - сіль. розсипалась /мабуть/до сварок
до зриву серця, до безумства, до колапсу
стосунків наших. ми таки не пара,
/не з тих, що постять селфі у ФБ і пишуть капсом
під ними/ ми з тобою досить дивні
обоє /і смішні/ хтось, певне, біля скроні крутить
коли нас чує. ми такі противні
/ядучі, іронічні, саркастичні/ досить в нас отрути
один для одного. малюємо картинки
/одна від іншої страшніші/ для майбутнього
та досить, баста, вже кінець. зупинка.
цілуй скоріш - оце найперше на сьогодні щось із путнього
Я? Та я не знаю, що міг би написати. Комарів не чув. Від поезії досить далекий, тому й не знаю, де грубо, де тонко. Так, читаю. Щось подобається, щось - не дуже, щось - зовсім.
ах-ах от рано ще вам в утилізацію так і бути - записую вас у свій фан-клуб. там ще нікого нема, тому буде трішки сумно, але я спробую вас якось розвеселити
Відповідь на Ваш коментар, бо, як зрозумів, У мене на сторінці Ви її (відповідь) не побачите.
Дякую give_rose . Чи то Ви з іронією( "ню-ню"), а я не відразу вловив? Балувався у шкільні роки віршиками, казали, що виходить римувати.
а ця поезія не тонка - груба. зміст незрозумілий... ви комарів не чули цього року? у мене тут ще досі тягне ноту. ви, певне, ще й не таке написали б. чесно кажучи, не чекаю розуміння читачів. і форма кострубато теж. нема у цього твору адресата конкретного. том, певне, не дано йому бути зрозумілим