Чекали ми на аеродромі,
Коли полетимо в космічну даль,
Була зима і заметіль навколо,
І наш літак летів в далекий край!
Летіли ми безмежними полями,
Шлях до зірок для чогось прокладали ми,
І забували ми свою Державу,
Бо відкривали щось нове в житті…
В новому краю все було незвично,
Не знали мови ми,не знали звичаїв,
Так поступово з’являлись нові звички,
Бо ми забули вже своїх дідів.
Та все ж що разу читаючи Шевченка,
І дивлячись у вічі Кобзарю,
Я думаю про рідну Україну,
І вірю,що до неї повернусь!
15.02.2000р
Костянтин Сумний
Українські громадяни дуже робітничі. Знаю що кожна країна хвалить своїх, але наших всюди прагнуть бо наші люди не бояться робити і навчатись нового) з Богом, Хай Бог Благословить, Вас