Періщить дощ і не шкодує шиб,
Вже вулиці – акваріум для риб.
І сонні нерозчесані дерева
У забутті, під впливом диво- мрева.
Безглузда плутанина у природі,
Здається, що тепла чекати годі…
Шовковиця розквітнула рясна,
Та квіт не виціловує весна.
Жбурляє вітер пелюстки тендітні.
В задумі сиві клени лиш, столітні.
Погрожують дощем і снігом хмари,
Неначе хтось накликав темні чари.
Бракує сонця в теплім краї сонця,
Засмучені, в сльозах усі віконця.
Лютує квітень – геть стомились люди –
Куртки зимові й шалики – на груди,
І вигляд – для доповнення пейзажу…
Ще й комини дрібну стріляють сажу.
Весна блукає і чужа, й холодна,
Розгублена, невбрана та голодна,
Заплакана, услід – вітри рвучкі.
Заклинило дверцят її ручки,
За ними, в сховку, – сонечко, тепло
Й cполохане смарагдове зело.
Згубив, здається, квітень власне тло.
11 квітня 2018
(с) Валентина Гуменюк
Гарний вірш! Природа залежить від погоди і ми з цим нічого не вдіємо. В нас два дні поспіль Темп.+20,а сьогодні побачимо та вітер справді виє за вікном..
Успіхів Вам!
Пережили вже зиму - до кінця,
Гарна поезія 
В Україні нарешті весна 
