Чому би нам не прогулятись,
Хоча б стежину десь пройти
Я ж не кажу мені віддатись
Але й не хочу обійти
Іти й назад не озиратись
Забуть минуле все життя
З новими силами старатись
Щоб свіжого відчуть буття
У твій блакитний теплий зір
Промінчиком свічу яскраво
В очах твоїх я викарбую твір
Який запалить іскорку лукаво
Волоссям ніжним розмалюю
Думки що допускав гадать
Серденько знову розхвилюю
І будем разом рятувать
Тихенько тихо обіймемось
Відчуєм аромат кохання
А потім знову розійдемось
І вітер рознесе мовчання