Слава! Слава, Україно! Слава там, де степ гуде,
Де снарядами в окопи ворог цілить і іде
Убивати, гвалтувати землю нашу і народ,
Слава шириться між хлопців без претензій нагород.
В дні осінні по грязюці місять місиво бійці,
Ув окопах вахта миру, де приклад в міцнім плечі.
Де лапатий сніг лягає на розтрощений бетон
І ніколи де вже листя не укриє мертвих крон.
Хрустить слава на морозі під підошвою ноги,
Мерзнуть пальці рук і сльози вітер витиснув, борги
Віддають солдати нині, не свої, - чужі, в оброк,
Та недовго глум нестиме ненажерливий божок.
Слава в зливі, що гуляє на посту й за шию ллє,
Слава вперта, вона знає, щире братство в неї є.
Та армійська дружня сила, що підтримає завжди,
Без якої в миті скрути на війні, як без води.
Слава в зорях, що в загравах в небі водять хоровод,
Не торкається лиш слава всіх непрошених заброд.
Слава в маках, символ крові тихо стелиться до ніг,
Славу з вибору по духу ще ніхто не переміг.
03.02.18
Слава України тримається саме на тих людях, котрі не шкодуючи свого здоров*я і життя стали на захист Батьківщини. І ти, Валечко, дуже гарно про це сказала у вірші. Скорішого повернення всім захисникам додому з Перемогою.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Світлано, Перемога здобувається саме там, на передньому краї бойових бій, під прицілом ворога. Дякую щиро!
