І я буду там,
де вуглинки вічностей димлять у попільничці
я буду там,
де рукавиці пахнуть
світанком сплетених долонь,
і я буду там,
де музика грається нами мов маріонетками,
а крізь пітьму горить гірлянда
ритмуючи швидкість мого переродження
і я скидаю із себе весь болючий слиз
у музичні 451 за фаренгейтом
і заплющую очі
я заплющую очі
я буду там
де двері ніколи не зачиняються
начиняють квартиру людьми
закоханими у життя
закоханими в один одного
що сміх репає білу стелю
й стікає водоспадом крізь вікна
де біль відлунює думками про місто
роботу і майбутнє
де усіх так любиш
але так свердлить нутрощі противний кріт
аж до печінкового гастриту
вливаєш у себе якомога більше алкоголю
щоб утопити його
й утікаєш звідти геть
із собою забравши кожну посмішку
й кожен блиск в очах
тинятись червоними стрілочками напрямків
по карті україни.
гірлянда ритмічно обстрілює стіни
руки-прапори
розвиваються на нотному вітрі
тріпоче серце мов сабвуфер
зроняючи краплі поту
дощем на червоний килим
я маленька собачка із незакріпленою головою
трясусь на панелі музичного далекобійника
і заплющую очі
я заплющую очі
я буду у твоїй думці
що уночі прийде нізвідки
що аж виходиш на балкон покурити
хоч уже й давно кинула (мене?)
але у старій пачці залишилась одна перевернута
одна перевернута щаслива сигарета
гріх не скурити одну перевернуту щасливу сигарету
залишивши втомленого чоловіка у постелі
твій втомлений спокій
котрий навіть ніколи не здогадувався
чим є цей балкон
чим був цей балкон
чим досі залишається насправді
підпалиш сигарету
подивишся у метеоритний дощ
що всипатиме темну шаль матері ночі
що досі любить своїх дітей
я буду там
раптом схоплю тебе за руку
холодним поривом вітру
сколихну спустілі джунглі
згадається
затисне
міцно,
наче я гвіздком прибитий до думок
та одразу відпустиш
зрониш думку
летіти недопалком в пітьму
летіти туди звідки й прийшов
красиво наче авіакатастрофа у зворотній перемотці,
я буду там
поруч із тобою.
канати ритму тягнуть мене із кімнати у кімнату
крок за кроком
я роблю крок за кроком
музикою дихають меблі
стіни
погляди
й усі серця довкола
я — їхній вихор
стукіт ніжок по мембрані самсари
прислухаюсь до усього в цьому світі
я заплющую очі
я буду там
забутою запальничкою
на холодильнику що грає дарк ембіент
гудить
поширюється свідомістю
немов велика депресія америкою
немов голодомор колись почався
з безодні цих пустих поличок
що трясуться наче сотні інфарктів
одночасно в тобі
розростається пітьма
і пусто-пусто
чорно-чорно
й тільки звуки музичного вогню
здатні освітити шлях
геть із пустого холодильника
геть із чорноти
лиш тільки танець
танець
танець має сенс
танцюй ж-бо
доки ти живий.
колонки розриваються у кашлі
випльовуючи на стіл
на пошарпаний диван
нотних змій
що звиваються уздовж ніг
обмотуються навколо шиї
проковзують у мозок крізь вухо
я буду там із вами
калейдоскоп образів
калейдоскоп спогадів
я заплющую очі
я буду там
залишусь у струнах гітари
покинутої коло п'яного фонтана
вічно лунатиму відлунням болю
із зім'ятих сторінок
якоїсь кислотної
задимленої поезії
крізь скельця закоханих очей
підноситимусь уверх хворобливим блиском
ген під дах колискової ратуші
і розпадатимусь коханням
долівкою цього міста-відчуження
чиї вени закипають в алкоголі
та прихованій хіті.
раптом
тихо
метроном годинника тліє на стіні
тліє вогонь на червоному килимі
зрошений моїм потом
моїм болючим слизом
і я стою голий
посеред квартири
де стіни граються у теніс тишею
падаю долі без сил
шкіра сповзає із мене
мов наполоханий рій мурах
й ховається темними кутками кімнати
очищений музикою
я був нею
я був усюди де вона лунає
я був там
був там із вами.
наступний трек?
може включимо наступний трек?
ні, не треба
давай просто посидимо тут
посидимо тут
у тиші.
#Лажневський
