через залізні звуки
музичного станка
жіночі крики
за вікном
слухаю із заплющеними очима.
на сусідній вкладці порно
що уже не збуджує
на сусідній вкладці
убивство
на сусідній вулиці учора
танцювали
засмоливши мозок
хуйовою травою.
виживали у панельному звіринці
витискали з буднів пісні
мов гидкі прищі
й раділи бруду
раділи хіті
й смертям
просто тому що не було чому більш радіти.
учора
я беру півлітри
і посміхаюсь двоголовому дракону етикетки.
друже
похуй на усе прекрасне
якщо львів — казкове місто
то сьогодні ми — забльовані дракони щастя.
друже
похуй на усе важливе
на вулицях звучать циркові барабани
сьогодні на дні пляшки
ми головні персонажі
львівського цирку виродків.
друже
я уже слова плутаю
як правильні шляхи
як правильних людей
поглянь на мене
я весь брудний
хоча насправді
нічого ж не змінилось
руйную себе
як усе бодай трішки правильне
що трапляється на шляху
гублю речення
гублю себе наче гроші
що випадають із заплутаних кишень
на вулицях
падаю долі бо не маю сил йти
покинь мене тут
покинь мене тут
бо я уже
не мржу
наимкати бкківи
еа смоєму смаиптіоні.
зранку я не відчую себе жалюгіднішим ніж зазвичай
зранку спробую усе забути
усі слова
і дії учорашньої ночі
вкину у шлунок якусь таблетку
аби стало легше
увечері лиш тихий щур сумніву
копирсатиметься в мені
щур презирства
з маленькими гострими кігтями
розірве шкіру й поповзе вздовж шиї
заплутається у волоссі
і любитиме лише мене.
через залізний скрегіт
його зубів об мій череп
я чую симфонію жіночого крику
і краще сьогодні
я чутиму тільки її.
