Колись я писав частіше.
І не тому, що тепер прочах…
Колись це було простіше,-
Я рими бачив у її очах.
Тепер ті очі далеко за кордоном
І все, що було, те сіло на літак…
Колись я писав частіше, бо було для кого,
Тепер вона гуляє по містах...
Тепер до неї є мільйон доріг…
Всі стежки, що ведуть до щастя,
Мене чекають на нічліг,
А зорі з мріями кружляють вальсом.
Симфонія у ночі розігралась не на жарт
І місяць світить на твою стежину:
Я хочу бути там, ти – це мій азарт;
Ти – це той шлях, який я взнав наполовину...
