Серпантином в’їжджаю у мрії
Тонко відчуваю Господню підтримку.
Потроху встаю з побитих горем колін
Вдивляюсь в життя, наче я за штурвалом
Керую власним кораблем.
Пливу десь далеко, за сотні морів
Махаю чайкам у небо привіт.
І наче сама я літаю над містом «мрій»
Залітаю в прогалини дивних мостів.
Повітря кохає мене й підносить
Високо над дахами дивних будинків.
Я одна у цілому всесвіті моїх дивних,
А може й часом дитячих мрій.
Безмежний космос, який був між нами
Тепер лише мій.
І запах скошених у полі диких квітів
З тихою росою мій.
Танці з другом вітром, який підносить мене
Лише мій.
І все, що вмістилось у моїй голові
Є, було, й буде моїм.
Я рушаю у мрію,
Я рушаю вперед!
Залишаючи за собою запах
Свіжих відчуттів.
