Розуму "ні" відповім, і чи добре так буде, чи зле - не знаю.
Та й чи варто собі морочити цим голови.
Заспокойся, присядь, давай заварю тобі чаю,
якого тобі? - Та такого, що пив малим.
Запитала б тебе як справи твої, та не варто,
ти краще мені розкажи чи не мерзнуть руки?
Я довго бродив, все ніяк не знаходились карти,
та знав, що ти поруч і скоро не стане розлуки!
Серцю "так" відповім, та нема тут що й думати довго.
Бо хіба ж на цім світі ріднішого когось знайду?!
Як не плутала доля, до тебе вели всі дороги.
Ходи ж бо, кохана, до грудей я тебе притулю!
Зацілую до неба: за турботу, за щастя, за спокій,
й покладу тобі вірно я голову до колін.
Збережу я цю мить, щоб далі вже рік за роком
здавався солодшим з тобою мій спомин і тлін.
