http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
* * *
В саду чи у будиночку на двох...
Не хочеш бути просто "випадковим"
І я не намилуюсь твоїм словом,
Бо теж цього не хочу... бачить Бог...
Де плаче літо спомином весни,
Мої сліди тебе приводять знову
У казку, що взяли ми за основу,
У тихі, божевільні мої сни,
Щоб загубитись у своїх словах,
Обіцянках, які торішнім листом
Котились, мов розсипане намисто,
По росах, по покосах і по снах...
В моїм осіннім вистиглім саду
Ще повно яблук, грішних і забутих...
Ти точно знайдеш їх, аби відчути
На відстані, що я до тебе йду...
Омріяно-нежданий мій, бажаний,
Не "випадковим", "тимчасовим" - ні...
З'явився, щоб не спалося мені
Й не гоїлись далекі мої рани...
- - -
Чудові алегорії 
