А, може, так усе потрібно?!
Було у цьому місті,
у жовтні, і опале ,потім ,листя...,
Сміялись, забувались,задихались одномірно...
Вони,колись тісні
у думці, подиху і слові - рівномірні,
На одній лиш своїй мові...
Божеволіли..., одне з одним навіть уві сні,
Хоча б секунда ще, у Сан-Маріно,
лиш, не в теперішні сірі і буденні дні...
Трепетно заграло піаніно...
Згадали,колись, єдині,
сьогодні уже - ні!
картини наші на стіні,
були такі безгрішні і смішні...
Торішні...
У мнулому житті!!
