10.1 Питаються, чому пcевдонім був «Лєнін», а не якось інакше. Теорії є різні. Одні кивають на річку Лєну, мовляв, могутня повновода стихія, сильна. Ну, це звичайно, нісенітниця, бо де він ту Лєну бачив, коли всю дорогу до ссилкі в карти різався? Через міст проскочили, навіть не помітив. Інші балакають, що була, мовляв, у нього подруга закадична, Лєна, от в її честь... Брехня! Подруга у нього була одна, Надєжда, і де вона, а де її честь... Ну, ладно. Ще була Інесса, був Камєнєв, був Зінов‘єв - де тут серед них Лєна? Нема! Хтось з себе експерта-лєнінознавця показує, каже, що це псевдо від слова «лєнь», лінощі по-нашому, взялося. Оце вже зайве! Ви любого студента запитайте, що йому доводилося вчити, то він вам в першу чергу Лєніна згадає. Не в одній бібліотеці стелажі досі томами заставлені, ніяке «Післязавтра» не страшне, дров не треба. Це ж воно – Лєнін, тоїсть - вже як після Фаніного вистрілу (а, ще Фаня була! Ну, не „Фанін“ же?!) оклигувало, то перед Джоном Рідом (симпотний ковбой був такий, журналіст, навіть жалко: в Росію поперся потрясіння шукати і інтерв‘ю в Лєніна взяти. Десять днів протримався, загнувся...) хорохорилося, «чєгтовскі хочєтса габотать» Джону підморгувало! Де ви такого «лінивого» зара знайдете? Він би всю теперішню Раду за прямим призначенням до стін... Це вже ми від теми відійшли. Нє, лінивим цей енергічний Аполлон не був. Шо? Чому Аполлон? Мистецтвам покровительствував так, як ніякому греку не снилося: відстріляв всіх, хто був проти нової власті, і бабки дотепер серіалами довольні. Кіно там, пєсні рєволюціонниє в прикуску з чаєм, Пушкіна цитував («Ай, да я! Ай, да сукін син!» - весело скакав по Смольному на дерев‘яному конику в одній куцій косоворотці. Це вже, правда, як на поправку пішов після рибки від ходоків, кажеться...). Такшо секретик імені ми ще не скоро взнаємо, та й чи потрібен він комусь?
10.2 А, так, тут люди підказують: справа, виявляється, архівна, відома.
В варшавському бордельку, де він поміжду прочім вслух зачитував свої «Апрєльскіє тєзіси» (навесну у нього, як і на осінь, завжди загострення траплялося), уважні прості..., тобто, сотрудниці, замітили підозрілу висипку. І аби не постраждать, замазали то зеленкою. Обична практика по тих часах, але такого Оха навіть вони ще не виділи: мастить довелося всьо і результат вийшов відповідний. – Zieleninko, zieleninko! - сміялися жорстокі жриці любві, а шоб він не плакав, на себе глядючи, напоїли його вудкою (паршиве пійло, скажу я вам). На готових до відправки в типографію сторінках він і «забілса нєспокойним сном» (з пояснювальної записки партійним тавагішчам про перевитрати партійних грошей). А ті су... дами Пілсудського від нічого робити підписали архіважливу для більшовицьої справи статтю корявими ЗЄЛЄНІНКО. Ну, не їхня ж маць?! Діло спасли Вовині соплі, яка чотко впали на ЗЄ і КО, зоставивши ЛЄНІН. А поутру, як він проснувся, то спакував труд жизні в конверт і відправив кур‘єром по назначенію. Не перечитуючи! Через пару днів партійні товаріщі вітали Ульянова-Лєніна з внеском в партійну мислю і між іншим випитували, звідки такий шикарний псевдонім. Вова вирішив не признаватися, але зло на дам зачаїв і при нагоді послав Будьоного в Варшаву рознести той притулок платної любві і мірового імперіалізма. Наступ, як відомо, не вдався (не один Ільїч там підзарядку діставав, декому і сподобалося), і бордель працює дотепер (5 звюздучек, обслуговування партійних VIP-клієнтів поза чергою, тільки та сама паршива вудка).
ID:
760857
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.11.2017 16:16:39
© дата внесення змiн: 20.11.2017 11:20:03
автор: Artemis
Вкажіть причину вашої скарги
|
А Дін теж совітами тішився, тому, видно, наклалося.
