Життя прожить - не поле перейти...
О, скільки буде на твоїй дорозі!
Можливо й поталанить у житті,
й щастя чекатиме тебе на розі.
Буває й так... Тоді щасливий чоловік
живе й радіє. Чого ще треба?
Та не усім таланить так, скажу,
Бо багатьом іти до щастя довго треба.
А на путі зустрінеться всього:
то бурі-грози, а то жара нестерпна.
Холодні зими, віхоли-метілі.
Буває й так... А щастя лиш у мрії.
Нехай пока. Не проганяй. Плекай
ту мрію ще таку далеку.
Бувають весни. Про це ти пам'ятай!
Можливо, принесе й твою лелека.
В цвітінні яблунь її впізнаєш ти,
а чи в бджолі малій. Цього не знаєш.
Чи в добрих справах інших, чи своїх,
ти мрію ту ясну впізнаєш.
І зрозумієш, що правильно ти жив,
якщо зумів свій добрий слід лишити.
До щастя довго йшов... А, виявляється,
ти в щасті жив! Як у саду твоєму квіти.
Життя прожить - не поле перейти...
Можливо, щастя чекає десь на розі.
Життя прожить - не поле перейти...
Щастя - то добрий слід твій на життя-дорозі.
