На "брьовнишкє" Лєнін і підірвався. Він, паскудник, дуже Троцькому заздрив, що той, хоч такий самий шиб...дик, як і Лєнін, але волосатий, а він лисий, і той з нього насміхається. Ото й надумав разом зі своїми партньорами по шалашу якоєсь суботи типу піраміду мальоньку соорудити, ніби на згадку про вихід з піску єгипетського. Ну, всі їхні підтягнулися, колоду з грилю витягнули, почали штовхатися, кому там легший кінець дістанеться, а Льова - раз! - і випустив з рук стовбурець. Всі в крик та врозтіч, а Лєніну вухо прищемило, то коли брєвно падало, то його і прим'яло. Ото він з того часу почав на Горки вити і здох. P.S. А яка була у Лєніна задумка? А така: після "вєсєло брьовнишко паднялі" всі мали скочити вбік, і Льовушку (а не Лєніна), би і того, брєвном придавило. Но не так сталося, да.
......................................................................................................
Більше, ніж до Камєнєва і Зіновєва, Лєніна тягло до дітей. Він і так, і сяк до них підкрадався, але яка фамілія пустила би таке неспокійне *** на свій поріг?! От він і виписував, як міг, свій неспокій на папері. То "Дєтскую балєзнь лєвізни в комунізмє" накатав, згадуючи як його поклали хуком зліва невідомі підлітки на останній майовці (а він же тільки цьомнути в животик хотів, "усіньки-пусіньки!"... ех... нє понялі...). То по діловому давав партійцям пораду, що з молодьожжу треба тримати вухо востро, а ліпше таки "Крок вперед, а два - такі назад". Та як не старався, а тільки як дочекалися, щоб вмер, то тоді стали піонєрами Ільїчя. Абідна.