Як легко вирвати сторінку? Але чи так легко вирвати з життя якісь спогади? Деколи хочеться забути деякі події, але як на зло вони виринають з пам’яті , мандрують думками, підштовхують на неправдиві висновки, породжуючи сумніви. І тоді починає десь глибоко: шарудіти, лоскотати чи мучити тебе. От тут і починаються справжні тортури. Так хочеться правильного рішення, правильної дороги, правильного вчинку. Чому не має якогось апарату щоб визначав правильність твоїх рішень. Щоб раз і назавжди тобі сказати, що так правильно і що немає іншого рішення.
Та навіть з тією легкістю виривання сторінки залишається слід, шрам в блокноті. Здається, що ти вже забув ті спогади, які мучили тебе і вже можеш йти далі, але шрам, як слід від вирваної сторінки, залишається на все твоє життя. Хочеться забути, докласти максимум ювелірної роботи щоб його приховати, або навіть прикрасити, зробити своєю прикрасою, своїм досягненням.
Є багато сценаріїв як жити з слідами від вирваних сторінок, але ніхто не може знати який саме твій. Можливо ти його приховаєш від всіх, будеш старатись не зважати на нього. Але можливо таке що у цьому старанні ти ще більше зробиш цей слід. Ховаючи від всіх ти не змиришся з ним, а в гіршому випадку, у своїх стараннях забути ти отримаєш ще один слід. Він може виявитись таким самим або ще навіть глибшим. Так часто ми у своїх стараннях щось приховати не оцінюємо того чому так сталось, те що ми приховуємо. Не хочемо піддати себе тим негативним емоціям щоб пережити свої шрами, щоб побороти свої страхи, зробити висновки їх появи. Наше розуміння певних подій нас звичайно не звільнить від болючих переживань, але допоможе нам у подальшому їх уникнути.
Можна також їх прикрашати, виставляти на огляд усім. Прикрасивши наш слід, придумавши собі неіснуючі висновки, починаємо вихваляти його. І це прекрасний досвід ми будемо ідеалізувати неначе це якийсь подвиг. Але чи це не ілюзія? Дуже притаманно деяким особам самим створювати собі проблеми, прикрашати їх, а потім їх героїчно долати. І все життя наче драма, а у вас головна роль. Все тоді зводиться до нереальності. І це затягує, бо тут ви герой. Але чи ця така нереальність існує для наших близьких, можливо і так, якщо ви талановито можете їх в цьому переконати, але в більшості випадків це не так. Ви починаєте жити різними життями, віддалятись один від одного і це можливо буде сприяти для створення ще однієї нереальної драми і героїчної перемоги чи фатального програшу.
Так що ж тоді робити з цими шрамами? Звичайно шрам це не найкраще що може бути і велика кількість цих слідів лише мішає, але це є досвід. Це розуміння нашої історії, розуміння самого себе. Єдине що нам лишається зробити з нашими слідами це зрозуміти їх, пережити та просто йти далі. Не потрібно робити вигляд що їх немає, не потрібно їх прикрашати просто потрібно навчитись з ними жити. Кожен слід від вирваної сторінки у нашому житті буде робити вас особливим, а вашу книгу життя єдиною і неповторною. Цінуймо наші сліди!
Та хай собі будуть ті сліди. Живімо з радістю! Бо сум нічого не міняє.Ми ж самі собі не вороги. Все стається саме так, як і треба. Якщо дуже вже зле, кажемо : було лайно і все, а як в ротику поширюється сморід, чистимо зубки і усміхаємся
