безперечно,ти був моїм стимулом,
моїм сяйвом зірки вечірньої,
у мозок кохання виливом,
теплою ковдрою негоди осінньої.
я за все тобі вдячна,милий,
хоч і наніс сотні поранень.
через те,що обоє любили
обійдемось без самоспалень.
ти не приходь до мене більше,
забудь,як я тебе забула.
ти відпусти,поки не стало гірше,
і життя в суцільній тьмі не потонуло.
думки про тебе вже,відверто,набридли,
я чесно викинула їх із голови.
усі мої образи зблідли,
зі спокоєм,на щастя,вже на "ти".
я відпустила тебе раптово,
моє серце знайшло причал.
для тебе у мене останнє слово:
мій,уже некоханий,прощай.