якби ти знала,що зі мною коїш,
і як мені від тебе зносить дах.
в один момент ти рани гоїш,
а в інший всі їх рвеш по швах.
а я дурний і не вірив,
що кохання людей міняє.
я в любові до тебе не знаю міри,
і знаєш, часом мене це лякає.
ти потроху в мені грубість вбиваєш
і лікуєш мою байдужість.
щоразу наче втікаєш,
а я боюся втратити дуже.
ніколи не міг повірити,
що стану терплячим й ласкавим.
твоя ніжність змогла мою злість обдурити
і приспати в обіймах лукавих.
я ітиму для тебе на жертви
як захочеш,буду казки читати.
і дам триста дві клятви:
лиш від щастя будеш сльози втирати.
