І хай про неї вже багато сказали
і написали також не менше.
до неї ведуть усі вокзали,
щоб вислухала нас встоперше.
Які б на душі не боліли рани,
і як би ми не опускали руки
нам варто тільки обійняти маму
і почути серцю рідні звуки.
Як мало дякуємо ми за те,
що присвятила нам своє життя,
і коли в душі зима мете,
шукаємо лиш мами співчуття.
Ніхто не зможе так любити сильно
ніхто тобі так щиро не зрадіє.
Лиш з мамою ми почуваємося вільно,
лиш мама попри все нас зрозуміє.
