і скільки б не виносила мозок,
все одно відповім,що кохаю.
можеш навіть спитать у ворожок,
кого в перехожих шукаю.
доводиш мене до істерики,
змушуєш всього кипіти,
бажання втекти до Америки,
щоб далі цього не терпіти.
та якщо так подумати добре -
я ж без тебе не зможу й хвилини.
одразу зайде сонце за обрій
і скриється в кроні ялини.
я ладен терпіть непокірну,
до люті складну й неймовірну.
бо закохався у тебе по вуха,
бо іншу не став би і слухать.
