Вони пiдуть. А ти
пiдеш в чужi свiти
будувати тi простi мости,
незламнi, що не кожному пiд силу.
де ж Батькiвщина, та, що мила ?
Вони пiдуть. А ти
собi нiколи не простиш,
що була тодi далеко
А тобi життя нiколи не простить
ту вiдсутнiсть спокою i вiдпочинку,
бо нiхто, крiм матерi
не скаже: "Спи, дитинко."
Вони пiдуть. А ти
мрiятимеш про дитинство,
згадуватимеш його знов i знов,
Як хтось вiчну любов.
Вони пiдуть. А ти
як далi будеш жити ?
бути, мрiяти, хотiти,
любити, чи може ще когось жалiти ?
Вони пiдуть. Мости
незламнi в прiрву упадуть.
(21.10.14)
