Я не з тими сплю
І не з тими ділю моменти;
Я не з тими п'ю і курю,
І не з тими дивлюсь вночі на комети…
Я не з тими сміюсь
І не з тими гуляю до ранку,
Я не з тими ділюсь
Всім, що в серці накопичилось змалку.
Я не з тими кохаюсь
І не тим віддаю свою душу,
Я не з тими прощаюсь,
Коли доля душить…
Я не тих посилаю до біса
І не тих тримаю у серці,
Та ніколи не йду за куліси,
Коли текст забуваю на очах у преси.
Так, не так я живу,-
Я не так прокидаюся зранку,
Я навіть не так йду та стою,
Не так говорю й дивлюсь не так палко…
Я не так розбираюсь в людях,
Я не геній і без всякої грації
Мене часто інші судять,
Дають різні номінації:
Хтось говорить, що добрий, інший,- що злий;
Хтось натякає, що бовдур,
Інший, що не такий вже й дурний.
І так можна збитися з ліку,
Збожеволіти можна від всіх,
І з життя зробити каліку,
Якщо слухати за спиною сміх.
Так, комусь все ж цікава стороння думка-
Це, наче, у дзеркалі підправити брови,
Це наче наїстись і слухати,
Що шлунок говорить…
Та жити потрібно для себе,
До біса, що скажуть інші-
Робити те, що ти хочеш і що тобі треба,
І не зважати на крики тих, хто вище від тебе, чи нижче!
